Пийте настій з конюшини і оздоровлюйте організм.

Конюшину можна зустріти на галявинах, узліссях і луках. Конюшина невибаглива. Її можна виростити на дачній ділянці і отримати чудову сировину для оздоровлення організму. Для цього важливо мати інформацію про застосування квітів конюшини, лікувальних властивостях і протипоказання.

Корисні властивості рослини обумовлені хімічним складом. Квітки містять:

• поліфеноли, що зміцнюють імунітет;
• фітоестрогени, прискорюють обмін речовин, знижують ризик розвитку серцево-судинних і шкірних хвороб;
• органічні кислоти, що поліпшують роботу сечо-статевої системи;
• полигидроксилированные стерини, прискорюють відновлення тканин, позитивно впливають на весь організм.

Квітки конюшини червоного містять дубильні речовини, що робить їх ще більш цінними. Вони застосовуються при загоєнні ран, запаленні слизових оболонок, діареї, кровотечах. На основі червоного конюшини фармакологами виготовлений препарат Атероклефіт для профілактики атеросклерозу та інші засоби, які випускають у формі:

• концентрованих екстрактів;
• капсул;
• таблеток;
• екстрактів на воску;
• крапель;
• саші (кисіля).

Червона конюшина входить до складу вітамінних комплексів (наприклад, Віта-біол), препаратів для пом’якшення клімактеричного синдрому (Фемивелл менопауза, Фемінал), біокомплексів для зміцнення волосся, лікувальних чаїв (для очищення організму та ін).

У суцвіттях містяться амінокислоти, вітаміни А, С, Е, групи В, мінерали, білки, клітковина. Але їх кількість мало і тому вплив на організм незначно.

Застосування в народній медицині

Народні цілителі вважають суцвіття конюшини, особливо червоного, такими ж цілющими, як женьшень, і пропонують рецепти при різних захворюваннях.

Чай рекомендується:

• при кашлі;
• при хворобах печінки;
• для очищення крові;
• як потогінний засіб.

Рецепт чаю: 4-6 суцвіть залити 250 мл окропу, настояти під кришкою 10-15 хвилин, процідити. Пити після їжі, від 1 до 3 чашок на день.

Відвар застосовують:

• при занепаді сил;
• при хворобах легенів;
• як сечогінний і антисептичний засіб;
• при мігрені і шумі в голові.

Відвар готують так: 2 ст. л. (з гіркою) головок залити 250 мл гарячої води, прокип’ятити 1 хвилину, настояти 40-50 хвилин. Приймають по 1/2 склянки 3 рази в день. При гіпертонії половину відвару п’ють натщесерце, другу ділять на 2 порції, які п’ють після обіду і перед вечерею. Відвар добре очищає дихальні шляхи під час банних процедур.

Засіб, приготований так само, але з 1 ст. л. сировини, можна давати дітям старше 5 років — по 70-100 мл після їди. У нього можна додати лимонний сік, мед і м’яту.

Настій квіток зміцнює ноги, розріджує кров. Його застосовують для профілактики варикозу. Рецепт: 15 суцвіть залити склянкою окропу, настоювати 15-20 хвилин, процідити. Пити по 0,5 склянки 3 рази на день 3 тижні. Рекомендується повторювати курс 2-3 рази на рік.

Спиртову настойку використовують:

• як допоміжний засіб при лікуванні туберкульозу;
• для відновлення після хвороби;
• при весняної нестачі вітамінів;
• для підвищення тонусу у літніх людей.

Рецепт: 1 стакан квіток заливають 500 мл горілки, ємність щільно закривають і прибирають в темне місце на 2 тижні, періодично збовтують вміст. Приймають по 1 ч. л. перед їжею 2-3 рази на день протягом місяця. Курс повторюють через 10 днів, всього їх 3. При високому внутрішньочерепному тиску п’ють 1 ст. л. засобу перед сном протягом 3 місяців.

Для зовнішнього застосування 2 ст. л. сировини заварюють в термосі 250 мл окропу, залишають на 5-6 годин, проціджують. Засіб використовують:

• для лікування ран, пролежнів, гнійників;
• для полоскання горла і порожнини рота;
• для догляду за вугруватою шкірою особи;
• для сидячих ванн при геморої;
• для ванн або ополіскування при ексудативному діатезі у дітей;
• для компресів при втоми очей.

Свіже товчене квітки і листя застосовують для лікування опіків та при ревматичних болях.

У народній медицині є чимало рецептів для жінок, наприклад:

• при запальних процесах піхви рекомендуються спринцювання відваром;
• при хворобливих місячних, атонії матки, а також для зменшення неприємних симптомів клімаксу приймають всередину настій.

Вважається, що червоний конюшину луговий захищає від раку яєчників, молочної залози і корисний для лімфатичної системи.

Можливі протипоказання

Не можна приймати кошти з червоної конюшини в таких випадках:

• при загостренні захворювань ШКТ;
• під час лікування онкології Тамоксифеном та іншими препаратами, оскільки він знижує ефективність цих ліків;
• одночасно з Диклофенаком, Гепарином, Аспірином та іншими антикоагулянтами, оскільки він підсилює їх дію;
• при використанні гормональних препаратів;
• при естрагенозавісімой формі раку;
• при гострих і хронічних захворюваннях нирок;
• під час вагітності та лактації, тому що може порушитися баланс гормонів;
• після інсульту;
• при частих проносах;
• при порушенні згортання крові.

Конюшина може посилити побічний ефект протизаплідних засобів, препаратів для лікування функціональних порушень печінки, та ін., Тому перед застосуванням будь-якого лікарського засобу з нього необхідна консультація лікаря. Передозування і занадто тривалий прийом препаратів призводить до затримки менструацій і зниження потенції.

Як збирати і зберігати

Конюшина цвіте все літо. Для лікувальних цілей його збирають в суху погоду. Коли головки повністю розпустяться, їх обривають разом з верхівковими листками. Висушені квітки зберігають у щільно закритій тарі в темному місці 2 роки. У кухні різних народів свіжі та сушені листя і квіти використовують у салатах, як приправу в супах і соусах. Його консервують, квасять. Суху сировину подрібнюють в порошок і додають у хліб, а у вигляді пюре — в котлетний фарш і тісто для оладок.

Джерело –
http://simya.com.ua/