– Я всю свою красу віддала своїй старшій дочці, а на молодшу геть нічого не залишилося, – так завжди говорила моя мама. А молодшою її дочкою була я. Навіть на випускний вечір, коли всі дівчата були красиво одягнені, я пішла в звичайній повсякденній сукні. – Навіщо їй на вбрання витрачатися, – порадила моя старша сестра нашій мамі, – гарнішою вона все одно вже не стане, дай краще мені гроші та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочити хочемо злітати, бо я вдома геть змарніла за весь цей час. І мама віддала. А вже старенькою вона мені подзвонила сама
В моїй невеличкій родині, що складалася всього з 3-х чоловік, улюбленицею усіх на світі завжди була моя старша сестра Світлана. Різниця між нами була 5 років і ціла прірва з маминої любові.
– Світлана у нас розумниця і справжня красуня, – любила щоразу повторювати наша мама, – я всю красу віддала старшій дівчинці, а на молодшу геть нічого не залишилося.
Ви знаєте, воно й не дивно, що я була сором’язливою, в окулярах, що робили мої очі маленькими, постійні насмішки від матері і сестри не робили мене більш впевненою у своїх силах, таке враження, що я їм зовсім чужа людина.
Мені завжди хотілося сховатися подалі від усіх і бути, як можна непомітнішою для людського ока. Відразу після школи моя старша сестра вийшла заміж:
– Ну і правильно зробила, – щебетала щаслива мама, – ні до чого красивій жінці освіта. Нехай Оксана ( то я) вчиться, все одно такою негарною вже росте, що й дивитися сумно на неї.
А в майбутнього чоловіка Світлани були вже дуже заможні батьки, він, незважаючи на 21 рік, вже був власником власної великої квартири, їздив на дорогому автомобілі.
Відсвяткувати шикарне весілля, чесно кажучи, довелося, так як у сестри вже живіт на ніс ліз. Але мама не вважала це чимось нехорошим, чи не добрим і все грайливо примовляла:
– Правильно, а як їх, чоловіків хороших та заможних, ще ловити? Я теж за тата вашого в очікуванні дитини йшла, інакше він не погоджувався, така жіноча доля, що потрібно їх в тенета ловити.
Ну і де тепер наш хороший дуже та добрий татко, думала тоді я, пішов від нас відразу після мого народження. Я бачила, що у сестри прогноз в сімейному житті буде приблизно таким же, але не вмішувалася до них в сім’ю і нічого не говорила сестрі і мамі.
Мені не вірилося, що Ірина та її самозакоханий та байдужий до сімейних цінностей чоловік зможуть побудувати нормальну сім’ю.
Роки минали, я вже закінчила школу з хорошими оцінками, зібралася вступати до престижного ВНЗ, мріяла навчатися в столиці, хотілося виїхати подалі від матері і сестри, їх насмішок та недобрих поглядів.
Адже навіть на випускний вечір, коли всі дівчата були яскраво одягнені, я пішла в звичайній повсякденній сукні:
– Навіщо їй на вбрання витрачатися, – порадила моя старша сестра нашій мамі, – гарнішою вона все одно вже не стане, дай краще мені гроші, та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочити хочемо злітати, бо я вдома геть змарніла за весь цей час.
Так і вчинили, як порадилися.
Два літа поспіль я влаштовувалася на роботу, а протягом року сиділа за гроші з дітьми, була нянею з погодинною оплатою. Ці гроші я і взяла з собою, коли їхала на навчання. Мама не дала мені жодної копійки, а я вже й не просила.
Мама ж вважала, що я повинна залишитися вдома і бути нянькою в родині сестри, тому ні гривні на моє навчання вона витрачати не збиралася, ще й злилася на мене.
Нічого, я не пропала і без їх допомоги. Вступила до інституту, вивчилася і влаштувалася працювати. Через рік я поправила зір і зняла окуляри, з брекетами розлучилася ще раніше.
Виявилося, що я дуже навіть можу подобатись людям, мені стали робити компліменти. Столиця дала мені можливості і я не збиралася їх упускати, я стала жити спокійно.
Змінила стрижку і колір волосся, я його пофарбувала в колір, який мені дуже пасує, на роботі отримала підвищення, збирала гроші на квартиру, хотіла взяти в кредит.
Додому я практично не їздила. А навіщо? Мене там давно вже ніхто не чекав. Сестра розлучилася з чоловіком, віддала матері старшого сина, а сама вийшла заміж вдруге, і той шлюб швидко скінчився. Це я знала від матері, яка тепер часто стала мені дзвонити і скаржитися на сестру, чого я раніше ніколи не чула:
– Грошей не вистачає! Чоловік Світлани про першу дитину і чути не хоче, сестра сама в декрет пішла, у неї грошей немає, а мені на одну мою зарплату важко виховувати і годувати онука, скрутно нам зараз.
Так мама натякала мені на те, що я повинна їй допомагати фінансово. Вони ж думали, я в розкоші купаюся, живучи в орендованій кімнаті і збираючи кожну копійку.
– Мамо, а де ж перспективний колишній чоловік Світлани? Де його забезпечені батьки, про що ви думали раніше? – запитала я маму.
– Чоловік її зараз вже ніде не працює, щоб аліменти не платити, а свати колишні заявили, що не стануть допомагати, що, якщо Світлані нема на що виховувати дитину, то вони із задоволенням візьмуть хлопчика до себе. Але це ж ганьба то яка буде на все місто! Що про нас люди скажуть?
А просити у ненависної дочки, яка була чужою у своїй родині, не ганьба! А кинути дитину і влаштовувати своє життя теж не ганьба.
Я давала матері трохи грошей, час від часу. Але вона розмірами допомоги була дуже незадоволена, таке враження, що краще б я нічого не давала, бо з часом ставало лише гірнше.
А через рік пролунав черговий дзвінок від неї:
– Значить так, – командувала вже а не просила моя мама, – Світлана розлучилася і поїхала з новим чоловіком на заробітки. Я залишилася вдома одна з двома дітьми. Мені важко і нема на що їх ростити та чим годувати. Ти повинна виконати свій обов’язок перед сім’єю. Кидай свою столицю, повертайся і виховуй племінників, бо я вже втомилася за всі ці роки.
Я вже відразу кинула телефон. Я нікому нічого не винна. Точніше винна. Собі. Своє власне щасливе життя.
Я черства? Напевно. Але покласти життя на те, щоб стати нянькою дітей сестри, яка все життя мене ненавиділа і налаштовувала проти мене маму, я не бажаю.
А мама? Що ж. Вона отримала те, чого заслуговувала. Вона сама виховала такою свою старшу дочку, натішитися нею не могла все своє життя, та й зараз ні в чому її не звинувачує.
А у мене через тиждень переїзд до своєї квартири, і з кредитом вірю, що я впораюся. А потім і про заміжжя подумаю, я мрію мати діток і хорошого чоловіка, для якого буду найкращою дружиною.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
