Коли я завагітніла, на першому УЗД нам сказали, що буде двійня. Ми з чоловіком були трохи вражені, цією новиною. Це так тяжко. Старшій 10 років, і ми вирішили за хлопчиком, а вийшло двоє. Але нічого вже не зробиш, будемо ростити ще двох. Адже це так чудово! У лікарні завжди запитувала у лікаря: «Все нормально? Мені здається, тільки один ворушиться ». Але, лікарі, завжди відповідали: «Все добре».
На мій день народження, приїхали батьки і сестри. Ми посиділи, відзначили. Я пішла відпочивати. На наступний день, рано вранці біжу до чоловіка і кажу: «Вези в пологовий будинок». Він привіз мене, і через час я народила трійню.
У мене пологи приймали двоє лікарів. Вони забрали двох дітей, і пішли. Раптом, чую крик: «Стійте!» Кричали на весь пологовий будинок.
Лікар біжить назад, з двома малюками, вони самі розгубилися. Коли я подивилася на них, вони були в розгубленості, звідки там ще може бути одна дитина?
Через час, дали мені телефон, і кажуть: «Дзвони чоловікові. Ти зараз сама в шоці, ще налякаєш чоловіка, ми диктуємо, а ти говори ».
Я беру телефон, і кажу: «Міша, якщо ти за кермом, зупинись». Відповідає: «Я вдома». Я йому кажу: «Тоді сядь».
Він присів, і я кажу: «Я народила, все нормально». Він: «І хто народився?». Я відповідаю: «Два синочка і лапочка дочка». Хвилина мовчання, потім гучний сміх, і каже: «Де двоє, там і троє».
Мені пізніше принесли, моїх трьох дітей, це було незабутнє.
