«Я цілий день пропрацював, щоб ти весь час могла залишатися вдома і гратися з дитиною»
Повернувшись додому після роботи, батько сімейства вирішив спокійно подивитися футбольний матч, не зв’язуючи себе домашніми і батьківськими зобов’язаннями. Укладати крикливих дітей спати йому зовсім не хотілося.
Однак в цей вечір всьому судилося змінитися – грюкнувши дверима, дружина пішла, втративши терпіння. Діти залишилися з батьком. Безтурботний чоловічий світ з пивом на дивані раптом перекинувся з ніг на голову.
Ось що чоловік написав дружині через декілька днів:
“Дорога моя,
Декілька днів тому ми посварилися. Я прийшов додому, валився від втоми. Була 8 година вечора, і я просто хотів впасти на диван і подивитися матч.
Ти була в поганому настрої і теж дуже втомилася. Діти билися, а малюк кричав, поки ти вкладала його спати.
Я зробив голосніше, щоб нічого цього не чути.
‘Ти ж не помреш, якщо трохи допоможеш і зробиш внесок у виховання дітей? »- запитала ти, зменшивши звук.
Я роздратовано відповів: ‘Я цілий день пропрацював, щоб ти весь час могла залишатися вдома і гратися в ляльковий будиночок ».
Почалася сварка, один за іншим повалилися аргументи. Ти плакала, тому що втомилася і злилася. Я багато всього тобі наговорив. Ти кричала, що більше так не можеш. Потім ти вибігла з дому і залишила мене одного з дітьми.
Довелося мені самому нагодувати їх вечерею і укласти спати. На наступний день ти не повернулася. Я взяв вихідний на роботі і залишився вдома з дітьми.
Я пройшов через все сльози і скарги.
Я цілий день бігав колами по дому, не маючи вільної хвилинки навіть для того, щоб прийняти ванну.
Я одночасно грів молоко, одягав дітей і мив кухню. Одночасно.
Я був замкнений в будинку на цілий день, не маючи можливості поговорити з людиною старшою 10-річного віку.
У мене не було можливості нормально сісти за стіл і насолодитися їжею – треба було весь час дивитися за дітьми.
Я відчував таке виснаження, що міг би безпробудно проспати годин 20. Але це неможливо, тому що малюк прокидається і кричить кожні три години.
Я прожив без тебе два дні і одну ніч. Я все зрозумів.
Я зрозумів, як ти втомлюєшся.
Я зрозумів: бути матір’ю – постійна жертва.
Я зрозумів, що це набагато важче, ніж сидіти в офісі по 10 годин і приймати серйозні фінансові рішення.
Я зрозумів – ти пожертвувала своєю кар’єрою і матеріальною свободою заради того, щоб бути поруч з дітьми.
Я зрозумів, як важко, коли твоє фінансове становище залежить не від тебе, а від твого партнера.
Я зрозумів, що ти жертвуєш, коли відмовляєшся піти з друзями на вечірку або в спортивний зал. Ти просто не можеш зайнятися улюбленою справою і навіть виспатися.
Я зрозумів, що ти відчуваєш, коли тебе замикають на замок з дітьми, і ти пропускаєш все, що відбувається навколо.
Я зрозумів, чому ти ображаєшся, коли моя мама критикує твої методи виховання. Ніхто не розуміє дітей краще, ніж їх мати.
Я зрозумів, що матері несуть найбільшу відповідальність в суспільстві. Ніхто, на жаль, цього не цінує і не звеличує.
Я пишу тобі цього листа не просто для того, щоб сказати, як сумую за тобою. Я не хочу, щоб ще один твій день пройшов без цих слів:
‘Ти дуже смілива, ти прекрасно справляєшся, і я захоплююся тобою! »
Роль дружини, матері і домогосподарки в суспільстві, будучи найважливішою, дійсно цінується найменше. Розповсюдьте цей лист серед своїх друзів, щоб всі ми, врешті-решт, почали вихваляти найважливішу в світі професію – професію матерів.
