Якось на ринку зустріла бабусю, яка продавала в пучечках чорний кмин. Раніше мало чула про цю рослину. «Беріть, не пошкодуєте, допомагає від багатьох хвороб» – запевняла пані. Чим і справді помічна ця не дуже популярна серед краян рослина. Дізнавалася в лікаря-методиста обласного центру здоров’я Галини Зот.
– Чорний кмин – цілковито унікальна рослина, до складу якої входять речовини, що змушують організм працювати по-новому, – каже пані Галина. – Взагалі чорний кмин по-різному називають. Так, скажімо, старого латинського він має назву «Panacea», що означає «лікує все», арабською звучить, як «Habbah Sawd» чи «Habbat el Baraka», що перекладається, як «благословенне зерно». Тепер ви знаєте, звідки пішло слово панацея.
Є така стара історія: коли лорд Картер зробив дуже важливе археологічне відкриття, виявивши поховання фараона Тутанхамона, він не знав, що це було за чорна олія, яка була серед речей цього молодого царя. Незабаром вона отримала назву олія «Чорного кмину» або «чорнушка». Було відомо, що стародавні єгиптяни знали чорний кмин, називали його «Шанті», але ніхто не може точно сказати, як вони його використовували в повсякденному житті. Але незважаючи на це, сам факт того, що саме олія цієї рослини була в гробниці фараона, безперечно вказує на його важливість у той період часу.
Відомий грецький лікар, який жив у першому столітті від народження Христа, пише, що насіння чорного кмину використовували для лікування головного болю, кровотечі з носа і зубних хвороб, у тому числі й виведення з організму глистів, застосовували і як сечогінний засіб, а також для збільшення кількості молока у годуючих матерів.
Чорний кмин був дуже необхідний при лікуванні хвороб печінки та травного апарату. У своїй знаменитій книзі «Закони в медицині» Авіценна вважає, що чорний кмин сприяє активізації енергії, а отже, допомагає перебороти втому й неміч.
З 1959 року провели понад 200 досліджень у міжнародних університетах. Вчені з’ясували, що чорний кмин діє на вилочкову залозу, стимулюючи її. Відомо, що вилочкова залоза відповідає за захисні сили організму.
Під час застосування олії кмину відбувається одночасна стимуляція організму загалом. Аналізи крові людей, які вживали чорний кмин, виявили, що вміст життєво важливих T-лімфоцитів та інших клітин, що відповідають за посилення й зміцнення захисних сил організму, збільшувалася в кілька разів, а отже, призводив до зцілення.
За матеріалами професора Надії Пасєчко кафедра внутрішньої медицини Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського «Застосування олій чорного кмину в лікуванні хворих на цукровий діабет» випливає, що історія цілющих властивостей олії цієї рослини сягає своїми коріннями в глибину століть. Археологи знайшли насіння кмину в розкопках неоліту та мезоліту, що вказує на їхнє використання ще вісім тисяч років тому.
Наукові тестування довели, що чорний кмин знищує майже 80 відсотків ракових аґентів, при цьому активуючи безліч важливих генів, що борються з ростом пухлини. Також лікарі помітили, що thymoquіnone викликав генетичні зміни в панкреатичних ракових клітинах, трансформуючи структуру ДНК.
Олію чорного кмину застосовують як високоефективний сечогінний, жовчогінний, м’який проносний, імуностимулюючий засіб (діє на вилочкову залозу, стимулюючи її). Відомо, що вилочкова залоза відповідає за захисні сили організму загалом. Крім того, олія допомагає при лікуванні різних дерматологічних захворювань, пов’язаних з нейрогуморальними й гістамінними порушеннями. Ефірні олії, що містяться в ньому, мають виражену бактерицидну й антисептичну дію.
Отже, олія чорного кмину:
– має стабілізуючу дію на клітинні мембрани;
– нормалізує холестериновий обмін, знижуючи ризик розвитку атеросклерозу й серцево-судинних захворювань;
– має виражену бактерицидну й антисептичну дію відносно патогенних бактерій і вірусів;
– виявляє сечогінну, жовчогінну, м’яку проносну дію;
– стимулює імунну систему;
– володіє ліполітичною дією, будучи антидотом алкоголю, усуває явища алкогольної інтоксикації;
– зменшує гіперсекрецію агресивних гормонів (адреналіну, норадреналіну) та біогенних амінів (гістаміну й серотоніну);
– постачає в тканини циклооксигеназу, забезпечуючи високий коефіцієнт антисеротонінової реакції;
– стимулює синтез імуномодуляторів, дозволяючи швидко нейтралізувати інфекційну агресію;
– виявляє протизапальну дію на місцевому й системному рівні, усуваючи симптоми застуди (нежить, кашель, слабість);
– транспортує в клітини незамінні жирні кислоти.
Особливо цікавий вплив чорного кмину на рівень глікемії та перебіг цукрового діабету. Завдяки наявності тимохінону прийом олії сприяє зниженню рівня глюкози в крові.
На базі Тернопільської університетської лікарні було проведено обстеження та лікування 12 хворих на цукровий діабет ІІ типу. У всіх обстежених захворювання було середньої важкості, які, крім модифікації способу життя та корекції харчування, отримували метформін в добовій дозі 2000-2500 мг. Вік хворих коливався в межах 47,2±2,4 роки. Тривалість захворювання – 5-7 років. Серед них було сім жінок і п’ять чоловіків. Період спостереження становив три місяці. При визначенні вихідного рівня HbA1c він становив 8,4±0,3%, показники загального холестерину становили 6,3±0,2 ммоль/л. За період дослідження ми зазначили покращення показників глікемії, що підтверджено зниженням рівня глікозильованого гемоглобіну до 7,5±0,3% (р<0,05). Також зауважили позитивний вплив додаткового введення олії чорного кмину на показники ліпідного обміну – через три місяці спостереження рівень загального холестерину знизився до 5,4±0,3 ммоль/л (р<0,05). Побічних ефектів під час застосування олії чорного кмину виявлено не було. Таким чином, олія чорного кмину при застосуванні у хворих на цукровий діабет ІІ типу виявляє цукрознижуючу та гіполіпідемічну дію.
Зовнішнє застосування нігелли різноманітне: маски, компреси, масаж. Компоненти чорного кмину – теж чудовий привід для застосування ультразвукового фонофорезу (олія проводить ультразвук).
Олію чорного кмину, як усі природні біостимулятори, звичайно, приймають курсом (від 3-х до 6 місяців). Доросле дозування: 20 крапель (1 чайна ложка) вранці натщесерце й увечері через 1,5 години після їжі, слід запити чайною ложкою натурального меду, розведеного в половині склянки води.
Для дітей до 16 років дозування становить п’ять крапель на кожні чотири роки життя. Закінчувати курс слід поступово, знижуючи дозування, зменшуючи його на 1-2 краплі щодня.
Лілія ЛУКАШ
